вул. Миру, 8, м. Бахмут

Новини

18 травня
10:46

Якщо дорога вам людина зазнає жорстокого поводження, інколи дуже важко зрозуміти, що робити

Якщо дорога вам людина зазнає жорстокого поводження, інколи дуже важко зрозуміти, що робити. 

Ви можете інстинктивно прагнути "врятувати" їх із цих стосунків, але це не так просто. Зрештою, людина може залишатися у стосунках із кривдником через різні причини.
Жорстоке поводження нерозривно пов язане із владою та контролем, отже, один із найважливіших способів допомогти людині, яка перебуває у стосунках з кривдником – подумати, як ви можете допомогти їй вирішувати за себе. Крім цього, можна підтримати їх такими способами:

Визнайте, що вона чи він перебувають у дуже складній та лячній ситуації, вислуховуйте та підтримуйте.
Дайте їм зрозуміти, що агресія партнера – не їхня провина. Запевніть, що вона чи він не самотні, і що їм є до кого звернутися за допомогою та підтримкою. Їй чи йому може бути складно говорити про випадки насильства. Скажіть, що до вас можна звертатися за допомогою у будь-який момент, коли це знадобиться. Можливо, більш за все їй чи йому потрібен хтось, хто повірить та вислухає їх.

Не судіть.
Поважайте рішення вашого друга чи родича. Людина може знаходити безліч причин зберігати відносини із кривдником. Можливо, вони багато разів залишатимуть кривдника і знов повертатимуться до нього. Не критикуйте її чи його рішення, не намагайтеся викликати почуття провини. У цей час вона чи він ще більше потребуватимуть вашої підтримки.

Якщо він чи вона розірвали деструктивні стосунки, продовжуйте підтримувати їх.
Ваші близькі все одно можуть почуватися засмученими і самотніми, коли ці відносини розірвано. Йому чи їй потрібен час, щоб пережити сум розставання, і ваша підтримка в цей час особливо багато важить для них.

Заохочуйте проводити час не тільки з партнером, але й із друзями та родичами
Підтримка надзвичайно важлива, і що більше вона чи він відчуватимуть підтримку людей, які їм небайдужі, тим простіше їм буде зробити те, що потрібно для того, щоб забути партнера, який кривдив їх, та залишатися у безпеці. Пам ятайте, що ви можете зателефонувати на гарячу лінію, щоб одержати інформацію про мобільні бригади соціально-психологічної допомоги.

Допоможіть розробити план безпеки.

Заохочуйте отримати кваліфіковану допомогу.
Знайдіть місцеву установу, що займається проблемою сімейного насильства, яка надає консультування. Якщо вона чи він мають піти до поліції, суду чи адвоката, запропонуйте супроводжувати їх за для моральної підтримки.

Пам ятайте, що ви не можете "врятувати"
Хоча вам, можливо, тяжко дивитися на те, як близька вам людина страждає, зрештою, саме вона чи він повинні приймати рішення щодо того, що їм робити. Важливо, щоб ви підтримували її чи його незалежно від прийнятого ними рішення, і допомогли знайти спосіб жити у безпеці та мирі.

Телефони, за якими можна отримати кваліфіковану допомогу 
у м.Бахмут, Часів Яр, Соледар та Бахмутський р-н:
т. +38(066)0760236, +38(093)9495367

14 травня
11:02

Вшанування жертв геноциду

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам яті підготував  матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.
 
 
Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.
 
Наступного дня, 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
 
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
 
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
 
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
 
Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.
 
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
 
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.
 
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
 
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
 
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

16 березня
13:15

Карантин

УВАГА!!!

12 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року введено карантин.

Було розроблено заходи щодо організації освітнього процесу у період карантину та роботи викладачів та методичні вказівки щодо роботи викладачів та студентів з базою коледжу my.acti


Акредитація - голосування online (інструкція)

Наказ про зміну графіка освітнього процесу для випускних груп коледжу

Щодо оцінювання знань студентів

Інструкція для реєстрації викладача

Інструкція для реєстрації студента

Поради психолога для батьків

Поради психолога для студентів




Страница 3 из 40
1 2 3 4 5 6